Про творчість говорять і пишуть багато. Розвиток суспільства у нових умовах ставить
завдання-формування творчого потенціалу особистості. Але саме поняття
"творчість" кожен з нас розуміє по-різному. Для одного учителя
творчий підхід до навчання-це здібність учня творчо розвивати та доповнювати
його (вчителя) точку зору. А для іншого-це вміння учня мати й відстоювати іншу
(часто протилежну) точку зору. А що ж таке творчість з наукової точки зору?
Творчість -
це сукупність різних здібностей людини.
Творче
мислення - це своєрідний експеримент індивідуального характеру з використанням
традиційного логічного мислення та фантазії. Тому змалку необхідно спонукати
дитину до участі в різних заходах, що сприятимуть розвитку її творчих
здібностей.
Нерідко учні
втомлюються під час роботи, їм необхідна певна розрядка, додатковий стимул
праці, ненав’язливе заохочення. Прочитавши казку, байку, загадку, жарт тощо,
учитель зможе внести "свіжий струмінь" в урок, не відступаючи від
теми.
Творчі методи, які я використовую для
активізації роботи учнів на уроках української мови та літератури:
·
Стимулювати бажання учнів працювати самостійно.
·
Заохочувати до роботи над проектами, запропонованими для роботи
самими учнями.
·
Переконувати учнів у тому, що вчитель є їхнім однодумцем.
·
Заохочувати до максимальної захопленості у спільній діяльності.
·
Виключати будь-який тиск на дітей, створювати атмосферу
"відвертості".
·
Надавати дитині свободу у застосування своїх здібностей.
У різних
типах і видах письмових робіт є більш чи менш виражений елемент творчості, бо в
них так чи інакше виявляється особистість, обдарування, смаки, уподобання,
рівень підготовки. Але творчою роботою слід вважати таку, яка є наслідком
цілком самостійної діяльності в процесі осмислення певної теми, питання.
Важливість
творчих робіт з мови в тому, що вони не тільки закріплюють знання, але й
удосконалюють здібності, прищеплюють любов до художнього слова, виховують
високі моральні якості. У письмових творах поєднуються логічні операції
(аналіз, синтез, порівняння, роздуми), спостережливість, життєвий досвід,
словниково-стилістична та лексико-граматична робота. Якщо твір буде результатом
свідомої роботи розуму і почуттів, продуктом власної творчості, то в ньому
обов’язково відіб’ється особливість автора.
Безперечно,
навчити писати твори (розповіді, описи, роздуми) — справа надзвичайно важка і
вимагає від педагога старанної, продуманої праці протягом кількох років.
Для
формування навичок самостійного викладу думки усно та на письмі виключно велике
значення має опрацювання учнями своїх творчих робіт. У методичній літературі
відомий такий прийом роботи над творами, як виправлення їх. Звичайно, це
ефективний засіб навчання, особливо якщо виправлення проводиться в присутності
автора. Він, по-перше, привчає до копіткої роботи над темою, по-друге, педагог
може проявити індивідуальний підхід до кожного. Нарешті, якщо викладач лише
вказує на недоліки роботи, не виправляє їх, він не глушить ініціативи, а
навпаки, розвиває її.
Використання
технічних засобів навчання (кінофільмів, телепередач, звукозаписів, тощо) з
метою розвитку творчих здібностей учнів збагачує методику викладання
української мови, дає можливість розробляти нові методичні прийоми навчально-виховної
роботи, приваблює своєю новизною та свіжістю, розширює взаємозв’язки між
уроками з мови та інших дисциплін. Переглядаючи фільми або телепередачі, учні
одержують емоційну наснагу, що безпосередньо відбивається на якості творчих
робіт, бо стимулює мовний процес.
Отже, у
кожній людині природою закладений певний творчий потенціал. Виявити здібності,
розвинути їх якомога повніше — таке завдання повинен ставити перед собою кожний
учитель. Надзвичайно важливо навчити бачити прекрасне, тонко сприймати навколишній
світ, правильно й образно висловлювати думки. Робота ця клопітка, об’ємна, тож
розпочинати її слід якомога раніше і проводити систематично.
Успішно розвиває творчі здібності учнів
той вчитель, який сам є творчою індивідуальністю.
Немає коментарів:
Дописати коментар