Літературно – музична композиція до роковин від дня смерті Т.Г.Шевченка

« У  сім′ї  вольній , новій  ми  тебе не  забули Тарасе … »

Вступне слово  вчителя :

Чи є  у світі  доля , трагічніша  і величніша  за долю  нашого  генія  Тараса  Григоровича  Шевченка ?  Йому  було суджено  пережити  найболючіші  людські  біди , витримати  найважчі  випробування і стати  великим  поетом  українського  народу . Сьогодні ми  зібралися  в цьому залі ,  щоб  вшанувати  пам'ять  Т.Г. Шевченка . Він вийшов з народу , жив  з  народом , і не  тільки думкою , а й обставинами  життя  був з  ним  міцно  й кровно  зв’язаний. Ми  пройдемося  життям  поета , довідаємося про  основні події , переймимось  радощами  і гіркими  болями  рано  осиротілої  дитини .

Ведучий :

 9 березня – день  народження  великого  поета , людини  світлого  розуму , чистих помислів і трагічної  долі – Т.Г.Шевченка .

Ведуча :

10 березня – це  той  день ,коли  людство  вшановує пам'ять генія , що  увійшов у безсмертя.

Ведучий :

Ці  дві  дата  злилися  водну – Шевченкові дні .

Ведуча :

Протягом  недовгих літ  життя  Т. Шевченко  зорав  свою  ниву і  засіяв  її  словом добра , любові  правди  та  волі .

Ведучий :

Тож  давайте  і ми  кинемо чисті зерна  великої вдячності  на  Шевченкову  ниву .

Учень :

Щовесни  коли тануть  сніги ,

І на рясті  засяє веселка ,

Повні  сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

Ведучий :

В історії назавжди залишаються  імена , які  з  гордістю вимовляє , пам’ятає й шанує людство . До  них  належить  й ім'я  великого  українського поета Т.Г.Шевченка .

Ведуча :

Увесь  свій могутній  талант  він  присвятив  служінню народові . « Історія мого  життя – писав  поет , становить  частинку  історії  моєї  Батьківщини .»

Ведучий :

Сьогодні  ми  пропонуємо  вам  разом  із нами  пройти  життєвими  шляхами  Тараса.

Ведуча :

Україна … В одному  вже  тільки цьому  слові  бринить музика  смутку  й  жалю .

Ведучий :

Україна – країна  смутку і  краси , країна , де  найбільше  люблять  волю й найменше  мають  її .

Ведуча :

Україна – це  тихі  води і ясні зорі .

Ведучий :

Україна – це  край , де  широка  й  довга  стрічка Дніпра  обгортає  жовті  лани пшениці , де бездонна  блакить  неба купає золотосяйне  сонце .

( Світає … Край неба  палає )

Пісня

Ведуча :

Хто бував на Україні ? Хто знає Україну ? Хто бував і знає ,хай згадає , а  хто  не  бував і  не  знає , той  нехай собі уявить , що  там  скрізь  булі хати  у вишневих садах , весною  дуже  гарно ,  як  садочки  зацвітуть  і всі  соловейки  защебечуть .

Садок  вишневий коло хати ,

Хрущі  над вишнями гудуть ,

Плугатарі з плугами йдуть ,

Співають ідучи дівчата ,

А матері вечерять ждуть .

Сімя вечеря коло хати ,

Вечірня зіронька встає ,

Дочка вечерять подає ,

 А мати  хоче научати ,

Так соловейко не дає .

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх ;

Сама заснула коло їх.

Затихло все , тільки дівчата

Та соловейко не затих.

Дівчина 1:

 Ой виходьте , дівчата ,

Та в сей вечір на  вулицю

Весну – красну  зустрічати ,

Весну – красну вітати .

Дівчина 2 :

Будем весну  стрічати

Та  віночки  сплітати ,

А віночки сплетемо ,

Хороводом підемо .

                                          ( Дівчата виконують « Подоляночку »)

Ведучий :

Весна – весняночка … Це  вона , привітна й  щедра , подарувала Україні  Пророка .

Ім'я дала  йому  рідна  мати – Тарас , що  означає « бунтар».

Учень :

У нічку темну березневу

Коли усе поснуло ,

В хатині Григора Шевченка

Свічечка зблиснула.

Учень : 

На світ з'явилося хлоп'я

Тарасиком назвали

Та за роботою матуся

Його й не колисала .

Учень :

А хлопчик  ріс , і були в нього

Розумні оченята .

Серденько щире і душа

Лиш на добро багата .

Оксана :

Чом же ти плачеш ? Ох дурненький Тарасе , бач як  ти  плачеш .

Тарас : Оксано , Оксаночко .

Оксана : Не сумуй , Тарасику ! Кажуть  , що  ти   найкраще від  усіх  співаєш , найкраще від усіх  читаєш , ще  й   кажуть  малюєш . От  виростеш  і будеш  маляром , еге ж ?

Тарас: Еге ж  , маляром .

Оксана : І  ти  розмалюєш  , Тарасе , нашу хату ?

Тарас : Розмалюю . А всі  кажуть , що я  ледащо , ні на що нездатний . Ні , я не ледащо. Я  стану  таки  маляром .

Оксана : Авжеж , станеш !  А що  ти ледащо , то правда . Дивись де твої ягнята ! Бідні  ягняточка , вони ж пити хочуть , побігли їх  швидше напоїмо ! ( Вибігли разом ).

 (Тарас сидить і  малює )

Учень :

Кобзарем  його ми звемо ,

Так  від роду і до роду ,

Кожен вірш свій і поему

Він присвячував нараду.

Учень :

Чисту матір і дитину

Він прославив  серцем  чистим ,

Всю осяяв Україну

Поглядом він променистим .

Ведучий :

Восьмилітнього Тараса  батьки  віддали  до дяка « в науку ». За найменшу  провину  карав  він  своїх  учнів  різками .

Учень :

 Ти взяла

Мене маленького за руку

І в школу хлопця віддала

До п’яного дяка  в науку.

« Учися, серденько , колись

З нас будуть , люди, - ти сказала ».

Ведуча : Та недовго  тривала Тарасова наука .  Несподіване  горе випало  на  долю  маленького  хлопчика . Замучена  важкою  працею померла мати

Учень :

Там матір добрую мою

Ще  молодую  у могилу

Нужда та праця положила .

Ведучий :

Незадовго після смерті матері  в 1825 році  помер і батько . Смерть батька приголомшила малого Тараса .

Учень :

Там батько плачучи з дітьми ,

А ми  малі  були  та голі ,

Не  витерпів лихої долі ,

Умер на панщині ! А ми

 Розлізлися межи людьми

Мов мишенята . Я до школи –

Носити воду школярам.

Ведуча :

Тарас  наймитує , а  випадає  вільний час – читає  та  малює .Вечорами  , щоб ніхто не  бачив плаче з горя . Але  думка  навчитися  малювати  не  покидає хлопчика .

Учень :

Хоче малювати

Прагне  він  до  знань

Та за це багато

Зазнає  знущань.

Учень :

Нишком він малює , статуї в саду ,

Вночі пише вірші , про людську біду .

Ведучий :

Зустріч  у Петербурзі  із  земляком – художником Сошенком , байкарем  Гребінкою , художником  Брюловим , Венеціановим , поетом Жуковським  круто  змінила  долю Шевченка . Вони  побачили  великі  здібності  юнака  і викупили  його  з  неволі .

Учень :

Так в людському морі , стрілися брати ,

Що зуміли в горі щиро помогти.

Учень :

Викупили друзі , вільним став Тарас ,

Чом же серце в тузі , біль чому не згас?

Сміливий і щирий ,був Тараса спів,

Він гострить сокири , кличе на панів .

Козак : Здоров  будь ,  хлопче !

Тарас: Здорові будьте , дядьку !

Козак : Ти хто такий , хлопче ?

Тарас: Я – Тарас , по – батькові  Шевченком  звуть .

Козак :  А родина  в тебе є ?

Тарас: Сирота я , ні батька , ні неньки . А брати і  сестри працюють на панщині .

Козак : А де ж ти  живеш ?

Тарас: У тому  селі , що внизу , у  Кирилівці .

Козак : То значить це  твоя батьківщина ?

Тарас : Не тільки  це село . Усі лани широкополі  і Дніпро , і  його пороги  , і  Київ  золотоверхий , і  вся  Україна моя .

Козак : Добре сказав . А що ж ти тут робиш ?

Тарас : Чужі  ягнята стережу . А виросту буду вірші писати про давню козацьку славу .

Буду картини  малювати , змалюю  всю Україну .

Козак : Бачу хлопче , ти той  , кого  я  давно шукаю . Ходи  за мною  ( показує рукою). Оце , хлопче , давня воля спить . Міцно заснула вона , та не  навіки . Той  шукаю хлопця , який розбудить  її . І знайшов  тебе , мій сину …Ось тобі  , дитино , золоте  перо . Бо не шаблею будеш  давню славу  будити ,  а  оцим пером . ( Дає Тарасові перо і обидва йдуть зі сцени)

Учень :

І виріс він , і кобзу взяв ,

І срун  її торкнувсь рукою ,

І пісня дивна полилась ,

Сповита вічною тугою .

Учень :

 В тій пісні людям він співав

Про щастя , про добро , про волю ,

Будив зі сну , пророкував ,

Їм вищу , і найкращу долю.

Учень :

І пісня голосно лилась …

Але недовго : ворог лютий

Підкрався нишком – і замовк

Співець кайданами окутий .

Учень :

І довго у степу глухім

В неволі жив  між москалями .

Співець самотній , мовчазний ,

З своїми думами , піснями .

                                       ПІСНЯ

Учень :

Та сил в співця вже не було …

Остання пісня продзвеніла –

І в небо тихо піднялась

Душа поетова  зболіла.

                           Вірш « Заповіт»

Учень :

Умер співець ! Але живуть

В серцях  людей слова безсмертні ,

І тихо по Вкраїні всій
 Бринять його пісні славетні .

Учень :

Залишим у спадок  новим поколінням ,

Свої  ідеали й свої  устремління.

Учень :

Могутню Вкраїну , в якій наша сила ,

І геній Шевченка , як  нації крила .

Учень :

Любов до народів всієї планети –

Велику і щиру , як серце поета .

Ведучий :

Ми є нащадки славного Тараса ,

Його терни торкнулись й наших тіл.

Народ возвести в націю , не в расу ,

Огненним  словом велетень хотів.

Ведуча :

Встеляймо  кручу пам'яті щоденно ,

Освяченими вітами верби ,

Держава наша є вже суверенна

Бо вже з колін піднялися раби .

Ведучий:

Його надії нашими хай стануть

Його поезії ввіллються в нашу кров.

І злоба й ненависть неначе лід розтануть ,

І ручаями задзвенить любов.

Ведуча :

Над широким Дніпром , у промінні блакить ,

І  висока , і тиха могила .

В тій могилі  співець  незабутній лежить ,

Що народу віддав свої сили .

Ведучий :

Що народу віддав своє серце й пісні ,

Свої мрії про  зорі досвітні .

А навколо лани  вдалині , вдалині

Розлетілись , як птиці блакитні.

Ведуча :

На  могилу приносять розкішні вінки

З пишних квітів , садів України ,

Кароокі  дівчата , стрункі  юнаки –

І всміхаються гори й долини.

Учень :

І на оновленій землі

Врага не буде  супостата ,

А буде син  і буде мати ,

І будуть люди на землі.

Учень :

Наша дума , наша пісня

Не вмре , не загине

От де , люди , наша слава

Слава України !

Ведучий :

Перегорнули ми останню  сторінку « Кобзаря »,доторкнулись душею до палкого й  нескореного серця поета . А пісні , які співали сьогодні  вже півтора століття  співає український народ , а скільки  ще  співатиме залежить  від нас з вами . Адже нам  творити долю української пісні , української мови , українського народу . Тож нехай « Заповіт » великого Кобзаря , стане заповітом для нас  зберегти славу народу , його звичаї , його  пісні і пронести  через віки  у майбуття .

Ведуча :

Нехай  наш виступ буде  скромною квіткою  у всенародному  вінку шани  безсмертному  Кобзареві . Повторимо  вслід  за Романом Лубківським : « Думаймо про Шевченка ,  живімо Шевченком ,  продовжуймо Шевченкове безсмертя  в собі  і  в дітях наших ». Зробімо все  аби  9 березня  стало  національним  святом українського  народу .

Пісня